Ви увійшли як  Гість | Група "Гості"  Вітаю Вас  Гість | RSS

| Реєстрація | Вихід | Вхід |                              Четвер, 25.04.2024, 19:38

Історія українців нерозривно пов’язана з козацтвом, без козаччини важко уявити нашу національну історію. Запорізька січ це те місце де гартувався лицарський дух і хоробрість, бойова майстерність і воля до перемоги, патріотизм і мужність. Україна в 16 – 17 ст. була відома як країна козаків. На долю козаків випала важка місія боронити рідні землі від різноманітних ворогів а також визволяти невільників. Запорізька січ мала свій військовий устрій і на протязі кількох століть була могутнім військовим формуванням. Крім артилерії, піхоти, кінноти, морського та річкового флоту козаки мали також спеціальні підрозділи, які складалися з пластунів-розвідників. Готували ж пластунів характерники. До останнього часу мало що було відомо про таке явище як характерництво, тобто ми майже нічого не знали про воїнів – характерників.

Дмитро Яворницький у його знаменитій книзі «Історія запорізьких козаків» описує так характерників: « серед них завжди були так звані характерники,  котрих ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної не брали». Такі «характерники» могли відмикати замки без ключів, пливти човном по підлозі як по морських хвилях, переправлятись через ріки на повстині чи рогожі, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верст навколо себе за допомогою особливих пристроїв, жити на дні ріки, вилазити з міцно  зав’язаних мішків. Відомих український письменник Євген Гребінка у романі «Чайковський» описує характерництво як володіння давніми лицарськими традиціями.

Характерниками ставали люди з  унікальними екстрасенсорними здібностями, схильністю до навіювання, яснобачення, телекінезу, телепатії. В основі терміну «характерник» слово характер, що має значення сукупність стійких психічних властивостей, що проявляється в поведінці. Тому характерник, це воїн, який володіє своїм психічним станом,волею і завдяки цьому може впливати на волю інших людей. До характерників було містичне ставлення, як до надлюдини. Вони мали свої закриті школи, де вчили розкриттю унікальних можливостей воїна. Згідно історичним джерелам ці центри характерництва існували на річці Буг у Карпатах, на Поділлі в Медоборах, на Волині, Київщині, Чернігівщині,  Черкащині та Запоріжжі. Не всі бажаючі могли стати характерниками, а  лише  вибрані  згідно моральним  і духовним  якостям. Навіть рідним дітям батьки не могли передавати таємниці характерництва, коли ті були недостойні  і не відповідали необхідним вимогам. Передавати таємниці характерництва суворо заборонялось. Вишкіл воїна – характерника тривав багато років. Їх вчили різноманітним психофізичним вправам, знатися на лікарських травах, збирати їх а також готувати ліки, вчили володінню різними видами зброї як холодної, так і вогнепальної. Також навчали їх гри  на музичних  інструментах та знанню різних іноземних мов. Вони вміли перетворюватися на звірів, зникати посеред бою разом з конем і знову з’являтись на полі бою. Воїнів характерників ще порівнюють з японськими нінздя. Характерник це був універсальний воїн. Після знищення  Запорізької січі такі богатирі жили в дніпровських печерах відлюдниками, частина переселилась на Кубань, одиниці в Карпати. Пластунський курінь в якому характерники тренували знаменитих козацьких  розвідників мав надзвичайно важливе значення для війська Запорізького. Характерники навчали пластунів бойовим системам самозахисту і нападу, таких як «Спас», «Сварга», «Гойдок», «Бойовий гопак». Ці тренування допомогали їм виживати та виходити переможцями з складних ситуацій. Саме  характерники навчали козаків розбиратися у таїнствах природи і застосовувати їх на свою користь. Наприклад , як можна було заховатися в очереті серед хмар кусючої мошкари і годинами там лежати, не видаючи себе жодним рухом? Козак натирався відповідними настоями рослин або дьогтем чи мокрою глиною і мошкара обминала його. Вишколені характерниками воїни без страху кидалися в гущу ворога голими до пояса з двома шаблями в руках. Ворога жахали ці воїни і його втрати були величезні. Б.Хмельницький мав цілий загін таких воїнів – характерників. Вони за його наказом появлялись в найбільш небезпечних місцях. По  смерті характерників хоронили обличчям вниз. Характерників священники ніколи не відспівували і поховання їх проходило за особливим звичаєм.

   Народна пам’ять зберегла імена багатьох характерників таких як Іван Сірко, Іван Нечай, Семен Палій, Іван Золотаренко (наказний гетьман при Б.Хмельницькому).  Бойове   мистецтво характерників  Запорізької січі назавжди залишиться в народній пам’яті в наших легендах і переказах. Нині відроджується  українське козацтво, а на Київщині в селі  Козин Обухівського району Володимир  Холошня побудував і відкрив Центр характерного козацтва, який буде займатися підготовкою козаків - характерників.  І майбутні козаки – характерники будуть продовжувати славні традиції наших пращурів.

Отаман районового козацького товариства

 «Миргородський полк Українського козацтва»                         М.Коваленко