Із XVII століття в Війську Запорізькому служило чимало волохів – так за тих часів
називали жителів Придунайських князівств і Трансільванії, тобто, нинішніх
румунів та молдованів.
Численними прізвищами, а точніше, етнонімами типу Волох, Волошко, Волошин,
Волощенко, Волошиненко рясніють козацькі реєстри XVII – XVIII століть. За доби Хмельниччини багато козаків на
прізвище Волошин служили в Миргородському полку – в сотнях Гаврила Гладченка,
Краснопільській, Устивицькій, Говтв’янській, Хорольській, Городиській сотнях; у
Комишанській сотні були козаки Волоховці1.
